Про музику.

[spey]

Сьогодні ходив у філармонію на тріо "Оберон" з Німеччини. Грали у новому (точніше, відремонтованому) залі на третьому поверсі. Там ще висять дві мозаїки на тему картини Клімта "Поцілунок". Звук охуєнний, набагато краще, ніж в нижньому залі. Як сказала сусідка, правда і сторонні шуми чути краще. Дівчата (скрипка та віолончель) хароші, дуже артистичні і живі, не сидять як манекени. Скрипку я правда майже не бачив, бо у проході стояло падло з камерою на тринозі. Ще й широке, був би хоч худий, чи боком стояв. А от з фортепіано (хлопець) було щось не те спочатку. Потім стало краще, але все одно щось не то. Якийсь різкий звук. Можливо піаніст лінився оту педальку натискати, а може вона не працювала, не знаю, не було рядом спеціаліста, щоб спитати. Я спитав у сусідньої тьотки, вона лише загадково посміхнулась.

Грали Гайдна, Бетховена, якусь модернову хрінь і Мєндєльсона. Гайдн - наївний романтик. Бетховен - це депресивна гармонія, яка витягує з тебе жили і намотує їх на величезний барабан. Веселі фрагменти звучать як сарказм. Весело вам? - Ну-ну... Місцями правда нічого, енергійно. Про модернову хрінь і писати не буду, гівно. Мєндєльсон - це чітка і зрозуміла нам, народженим у ХХ (ха-ха) сторіччі, музика. Супер. :-)

Саса якось питав, нахуй брати дітей у ресторан? Це ще нічого. Нахуй брати дітей на симфонічний концерт?? Воно ж не буде сидіти стільки, це ж дитина. Заважала слухати, потім вивели вже, відмучилась. :-)

От цікаво, як вони грають без діріжора утрьох. Ноти-то у всіх однакові, а ритм у кожного свій. І ніхто ж його не задає, ударника ж нема. Тим не менш по ним можна метроном калібрувати. І моніторів же нема, вони себе хоч чують? Класне тріо, чудові емоції та багато думок. Щось ще хотів написати, вже не пам'ятаю.